У п’ятницю 4 березня у Хотинській ЗОШ №5відкрили меморіальну дошку на честь випускника школи, вісімнадцятирічного бійця добровольчого полку "Азов" Олександра Коваля, який загинув у зоні АТО під Маріуполем 1 січня. Ця подія назавжди увійде в історію Хотинської ЗОШ №5, в історію міста та цілого району. 

На просторому подвір’ї школи незвично тихо. Принишклі школярі вишикувалися на лінійку, в руках квіти та лампадки. Поряд у військовій формі побратими з «Азову», такі ж юні та цілеспрямовані, як Сашко. Вчителі, колишні однокласники, представники влади, мешканці міста. А навпроти, на вже звичній світлині з випускного альбому, у вишиванці та з козацьким оселедцем – він, Олександр Коваль, наш герой, наш воїн, наш вічний правдошукач. Це шкільне подвір’я ще пам’ятає його кроки, його голос. Невимовно боляче і гірко, бо сьогодні Сашко дивиться на нас уже з небес вічності…

Мітинг – реквієм відкрила директор школи Світлана Анісімова. Першими взяли слово учні школи. З гордістю і болем у голосі старшокласники ЗОШ №5 розповідали присутнім про таке коротке, але яскраве життя юного героя, який залишив після себе стільки гарних справ, скільки не кожній людині під силу здійснити до похилого віку. За словами хлопця стояли по-дорослому серйозні вчинки. Він був неординарною особистістю, життєрадісним, справедливим цілеспрямованим. Здібний учень, неодноразово посідав призові місця у районному та обласному етапах Всеукраїнської олімпіади з інформатики. Мріяв стати програмістом. Ніколи не стояв осторонь проблем, сміливо кидався у вир подій. Боротьба за здоровий спосіб життя, за чисте довкілля, кампанія з маркування товарів виробництва Російської Федерації як країни-окупанта, участь у подіях Революції Гідності у Києві, перший майдан у Хотині, випускні іспити, політична діяльність у молодіжній партії «Свобода», служба у добровольчому полку «Азов», де Сашко планував воювати до повної перемоги… Він любив рідну землю, ненавидів байдужість, понад усе цінував справедливість, мріяв про гідне українське майбутнє, та усі його мрії обірвала ворожа куля…

Хотинська ЗОШ №5 пишається  героїзмом і мужністю Олександра Коваля. Його життєва позиція – взірець для кожної молодої людини, яскравий приклад жертовної любові до Батьківщини та стимул для кожного з нас стати кращим, аби бути гідним його подвигу, - зазначила Президент учнівського парламенту школи  АнастасіяПаладюк.

Почесне право відкрити пам’ятну дошку надали  матері юного героя Світлані та керівнику цивільного корпусу «Азов» Буковини Ігорю Лучаку. Побратими Олександра урочисто проказали присягу батальйону «Азов». Україно, Мати Героїв, зійди до серця мого, страху нехай не знаю я, скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай моєму, - розкотилося двором та віддалося болем у людських серцях за кожну смерть найкращих українських синів.

Голова обласної ради Іван Мунтян подякував матері Олександра та вчителям школи за виховання героя та,звертаючись до присутніх, наголосив на тому, що за все, що маємо сьогодні, ми повинні подякувати отаким юнакам, які кожну хвилину готові вмирати в ім’я гідного майбутнього України.

Сашко Коваль – справжній воїн. А бути воїном означає жити вічно. Тому нехай світлий образ Сашка буде не лише на меморіальній дошці, а у серці кожного, - з такими словами звернувся до присутніх Ігор Лучак, командир цивільного корпусу «Азов».

Денис Шутак, учасник АТО та товариш загиблогозвернувся з проханням до учнів школи продовжити справу, яку розпочав Олександр. Адже смерть кожного героя не має бути даремною. І пам’ятати – це означає любити свою землю так, як він, гарно вчитися, боротися за справедливість, а головне – стати в майбутньому хорошими батьками і виховати дітей- патріотів. Саме так ми можемо здійснити Сашкову мрію.

Не залишила нікого байдужим і розповідь учителя історії Юрія Байдюка, який завжди дорожив своїм найкращим учнем, захоплювався його активною життєвою позицією. Олександр міг стати кращим студентом ЧНУ, куди його запрошували на навчання, міг зробити приголомшливу кар’єру. Ми, учні та педагоги ЗОШ №5, повинні пишатися тим, що саме в нашій школі навчалася така виняткова людина, як Сашко. І ця меморіальна дошка має стати для усіх нагадуванням про те, що у силах кожного з нас зробити Україну кращою, - закликав до конкретних дій усю шкільну родину Юрій Іванович.

А загалом, всі хто мав слово, були одностайні в тому, щоб смерть патріотів не була марною, маємо змінювати самі себе, вести гідне життя та бути справжніми людьми. Такими, як був Олександр Коваль - Людиною з великої літери, Людиною слова, Людиною честі.

Під стук метронома, низько схиливши голови в жалобі, вшанували присутні пам'ять славних синів України – наших земляків, героїв антитерористичної операції. Настоятель церкви Різдва Христового УПЦ КП м. Хотина Дмитро Шора відслужив поминальну панахиду.

Закінчився мітинг-реквієм урочистим покладанням квітів до меморіальної дошки, яка тепер стала символом безсмертної пам’яті героя.Відсьогодні Сашко своїм проникливим поглядом щодня зустрічатиме та проводжатиме учнів і нагадуватиме кожному з нас, що він поклав своє життя, аби ми жили в мирній Україні.І нам потрібно навести лад у цій країні, не бути байдужими для всього, що відбувається довкола, проявляти принциповість і давати гідну оцінку, а якщо потрібно, ставати на боротьбу з бездіяльністю, щоб бути достойним пам’яті Олександра Коваля.